Твір на будь-яку тему за повістю "Кайдашева сімя"срочно помогите пожалуйста!!!

Іван Нечуй-Левицький — один із найвизначніших українських письменників,автор таких відомих творів з народного життя, як "Микола Джеря" і"Кайдашева сімя". Ці твори стали неначе чистими перлинами на ґрунтіукраїнської літератури, виділяються своїм високим художнім рівнем,письменницькою майстерністю.

Уже з перших сторінок повісті "Кайдашева сімя" читач потрапляє всело Семигори, що знаходиться в яру, який "вється гадюкою між крутимигорами, між зеленими терасами". В уяві постають під соломяними стріхамихати, подвіря, що огороджені невисокими тинами, з димарів ледьпомітною змійкою вгору піднімається дим. Нарешті зустріч з героями.Неначе живі стають вони перед очима. Ось Маруся Кайдашиха — гарнагосподиня, що рано встала і почала готувати сніданок. Кріпаччинависушила її душу, знищила в ній все добре, ніжне, ласкаве, Тепер жадобадо власності керує всіма її вчинками. Вона довгий час працювала в панів,навчилася зневажливо ставитись до бідніших за себе. Саме через це всімї найчастіше виникали сварки.

Тут. же її чоловік Омелько Кайдаш. Він не сидить без діла.Працює по господарству. Його зовнішність і характер мали на собівідбиток важкої праці. Пекучий біль неволі, який залишився в його душі,він намагався залити горілкою. Вона й довела його до загибелі. Стає жальцього працьовитого, доброго чоловіка, якого згубило пияцтво,безвихідність підневільного життя.

Чим більше заглиблюєшся в текст, тим важче стає на душі. Алечому ж? Та тому, що рідні люди перетворюються на ворогів. Невже такможна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність?А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість?Якими ж принципами керуються герої твору? Постійні сварки за "моє" і"твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, апро інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибиватиодне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці замотовило дійсно вибила свекрусі око. А пригадаємо епізод, коли та жМотря полізла на горище, щоб забрати свою курку, і заодно покрала яйця вМелашки. Лаврін забрав драбину, і "Мотря теліпалася на стіні, начепавук на павутинні". Читаючи повість, ми сміємось. Але сміх цей гіркий.Письменник з такою художньою майстерністю змалював дрібновласницькийпобут українського села, щоб ми від душі посміялись і разом з тимздригнулися від жаху. Ми ж знаємо, що українці — народ добрий, щедрий,привітний, гостинний. Але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестачазробили їх дрібязковими, виховували жорстокість, злість, бездушність,заздрість.

Повість учить нас, що людина, незважаючи на соціальні умови,повинна бути великодушною, повинна розуміти оточуючих, щоб ніякіпричини, перешкоди, труднощі не змогли б зробити з неї егоїста тавласника. Тож будемо цінувати родинні стосунки, підтримувати однеодного, бо дружба та злагода між членами родини — це запорукаспокійного, довгого, щасливого життя.