Цитати до образу Чіпки

1. Ішов справді парубок. Наперший погляд йому, може, літ до двадцятка добиралося. Чорний шовковий пухтільки що висипався на верхній губі, де колись малося бути вусам; на мовстесаній борідці де-где попялось тонке, як павутиння, волоссячко. Нісневеличкий, тонкий, трохи загострений; темні карі очі — теж гострі; лицедовгобразе — козаче; ні високого, ні низького зросту, — тільки плечіширокі, та груди високі... Оце й уся врода. Таких парубків часто й густо можназустріти по наших хуторах та селах. Одно тільки в цього неабияке — дужепалкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незвичайна сміливістьі духова міць, разом з якоюсь хижою тугою...
2.На самому краї села, од вигону, стояла невеличка хатка, вікнами наширокий шлях. З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки; трохидалі — тік; за током — огород; а все кругом обнесено низенькоюліскою. Зразу видно було, що то плець не дуже заможного хазяїна. Не достатки, атяжка праця кидалась в вічі. Хата хоч старенька, та чепурна, біла, —видно, біля неї ходили хазяйські руки; двір виметений, чистий; огорожа ціла,хоч і низенька, а ворота дощані-хрещаті.
3.А й дитина ж то вийшла — на славу! Повновиде, чорняве,головате, розумне... Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе. Другі дітижваві, — як дзиґа крутиться, на місці не всидить... Скажеш йому: дай те!дай друге! — як стріла пуститься... Чіпка, як його звали, — не такий,ні! Оце, було, Мотря чи Оришка скаже: «Подай, Чіпко, води!», або — ножа,або — веретено...» То він і почне: «А де ж воно лежить, чи стоїть?» Отакрозпитає, повагом устане, повагом піде, підніме й повагом подасть...
4. Виродок іде! — кричить, забачивши здалека Чіпку, білоголовий хлопчик. — Запорток!— підхопить другий. — Ходім до нього!
5. Такі казочки бабусині, при самотньому житті, осторонь одтовариства, пластом ложилися на дитячий розум, гонили в голові думку за думкою,гадку за гадкою. Глибоко западали вони в його гаряче серце, а в душі підіймалихвилю горою — з самого споду до верху. 
6. Закипілав Чіпки у руках робота. Найняв плуг, волів, зорав поле, засіяв, заборонив;зійшло — як щітка! У косовицю став за косаря — викосив дванадцять копиць сіна.Є чим овечок узиму годувати. Настала жнива — місячної ночі жне. Розгорювавсядесь на десять рублів; купив у заїжджого цигана стару кобилу; звозив хліб,поставив у току: отакі скирти понавертав!
Дивуютьсялюди, що Чіпка до хазяйства такий удатний! А Чіпка, дивись, у же й хлібвимолотив, сама солома стоїть — завалив увесь город ожередами. Скоту нема.Продав Чіпка більшу половину соломи, кілька мішків хліба, та восени купивкорову на ярмарку.