Коротко про слово про похід Ігоря

Як краще розповісти про похід Ігорів — за зразком давнього співця Бояначи за вимогами сучасності? Ігор Святославович укріпив ум силою, а серцевигострив мужністю й повів свої хоробрі полки на землю Половецьку заземлю Руську.

Ігор чекає свого брата Всеволода. А в того вже бистрі коні осідланістоять під Курськом, воїни вправні, шукають собі честі, а князю — слави.

Глянув Ігор на світле сонце, а воно тьмою закрилося. Сказав князьвоїнам: "Браття і дружино! Краще полягти в бою, ніж потрапити в полон.Хочу списа переломити край поля Половецького, хочу голову зложити абонапитися шоломом із Дону!"

Було затемнення сонця, птахи кричали, звірі ричали. Половці,побачивши Ігореве військо, побігли до Дону. Зранку в п’ятницю перемоглаІгорева дружина, забрала багатство — і золото, й дорогі тканини, й одяг.Усім тим мостили болото, щоб проїхати далі.

Другого дня рано криваві зорі встали, чорні хмари з моря йдуть,хочуть закрити чотири сонця на ріці Каялі біля Дону великого. О Руськаземле, уже за горою єси!

З ранку до вечора гримить бій, летять стріли, тріщать списи. Чорназемля кістьми засіяна і кров’ю полита. Буй-тур Всеволод стоїть вобороні. Падають його стяги. Ігореві жаль брата, завертає він свої полкина поміч. Три дні билися, і впали стяги Ігореві. "Тут пир докінчилихоробрі русичі: сватів напоїли і самі полягли за землю Руську". Навітьтрави й дерева нахилилися з жалощів.

Припинилися походи князів на половців, розпочалися сварки, усобиці, а вороги тим часом на Руську землю прийшли з перемогами.

Горе розлилося по Руській землі. У цей час князь Ігор пересів із сідла золотого у сідло невольниче.
А Святослав у Києві в цей час побачив поганий сон. І сказали йомубояри, що полягло хоробре Ігореве військо, загинув Всеволод, а самогоІгоря взято в полон.

Сказав тоді великий князь Святослав золоте слово, зі слізьмизмішане, про те, що рано брати виступили проти половців, собі славишукаючи. Далі він згадує всіх колишніх князів і жалкує, що мало дбаливони про рідну землю, більше про свою славу та багатство.

На Дунаї плаче Ярославна, хоче зозулею полетіти до свого князяІгоря, утерти йому криваві рани. Вона звертається до вітра, щоб не метавстріли на князеву дружину, до Дніпра й сонця, щоб допомагали її ладові.

Ігор у полоні не спить, думає про втечу. Овлур дістав йому коня, імчить Ігор сірим вовком до Дінця. Йому допомагають і трави, і птахи, ізвірі. Половецькі князі Гзак і Кончак не наздогнали його. ПовертаєтьсяІгор на Руську землю, яка радісно його зустрічає: на небі ясно світитьсонце, скрізь лунають пісні дівчат, навіть на далекому Дунаї. Підрадісне вітання Ігор прибуває до Києва.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)
Давньоруська пам’ятка невідомого автора "Слово..." є перлиноюкритського ліро-епосу. У ній чітко прослідковується ідея єдності руськихземель, засуджується егоїзм руських князів, їхні міжусобиці, розбрат,які призвели до поразки Ігоревого війська. Разом із тим авторзахоплюється силою й мужністю князів, які готові полягти за землюРуську, підтримати її честь. Вражає не лише патріотизм автора, а і йоговисока поетична майстерність та ліризм.