Дмитро ПАВЛИЧКО ідейно - художній аналізБув день, коли ніхто не плаче, Був ясний день, як немовля. Та я здригнувся так, неначе Твоє ридання вчув здаля.Я знаю – ти не заридала, А в світі, що гуде й гримить, Мене лиш пошепки назвала, До себе кликнула в ту мить.

Кажуть, що близькi люди, якi люблять, вiдчувають одне одного на вiдстанi, знають, коли з кимось iз них щось трапляється.
Лiричний герой закоханий, вiн готовий будь-якоï митi прийти, прилетiти на перший поклик дорогоï йому людини. Адже в нашому складному свiтi, де все гуде й гримить, безлiч небезпек, а найбiльша — байдужiсть оточуючих.
Худ.засобими
Був ясний день, як немоваля - порівняння  дня з немовлям