Твір-роздум з приводу втрати людиною душевної гармонії та способів її повернення ( на основі поезій П.Тичини, Є.Плужника, М.Рильського )

Осінь. Ліс. Листя шурхотить під моїми ногами. Яйду, прижинячи крок, залишаю позаду міський шум, гомінливий натовп,знервованих перехожих, щоденні проблеми, буденну суєту. Поступово крокисповільнюються, починаю помічати все, що навколо: синь неба черезверховіття, задумані осінні дерева, прозорий спокій дня. І світ невидається вже мені недосконалим, я віднаходжу рівногвагу, спокій, у моїйдуші оселяється гармонія. Її дарують мені осінь, ліс, дерева, вітер.
Дуже часто в нашому житті трапляються моменти, коли нам доводитьсяшукати душевну гармонію, рівновагу, спокій в повсякденному житті. Вонинеобхідні людині для того, щоб жити і творити. Євген Плужник у поезі«Вчись у природи творчого спокою» радить кожному:
Вчись у природи творчого спокою
В дні вересневі. Мудро на землі.
Як від озер порослих осокою,
Кудись на південь линуть журавлі.

І справді «мудро на землі», а тому саме у природи треба вчитисявіднаходити душевну гармонію, бо вона мудра, вічна,і ми її частина, атому не маємо права розчинитися в її суєті:
Бо я дивлюсь і бачу: все навіки
На цій осінній лагідній землі,
І твій слідок малий такий великий,
Що я тобі й сказти б не зумів
Саме тому Максим Рильський ще у своїх першій збірочці «на білихостровах» мріє втекти на хмари, у безодню неба, до краси духовного життя«на білі острови». Бо саме там, а не серед людської метушні можнавіднайти рівновагу, натхнення, гармонії:
Поете! Живемо в пустині
Серед каміння та людей,
І тільки мак небесно-синій –
Єдина втіха для людей.
Краса природи, краса людини, краса почуттів – вони нероздільні.Кохання. Скільки сердець, відчувши його, захотіли співати, творити,скільки закоханих людей нарешті зрозуміли красу життя і своє призначенняна землі. Іноді навіть погляд, жест, слово коханної людини здатнізмусити нас бачити красу світу у всій її гармонійності, як побачив їїліричний герой поезії Павла Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить»:
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? —
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить...
Я дивлюся в осіннє небо, далеке і синє, і розумію, що світ наш такидосконалий і мудрий, прекрасний і неповторний. Головне – вміти бачити,розуміти, відчувати, шукати гармонію і душевного спокою у поезії, улюдях, у природі, у людських почуттях.
якось так...