Помогите пожалуйста!!Надо биография Грикория Тютюника!!

Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931р. в с. Шилівка наПолтавщині в селянській родині. Тяжкі умови дитинства відіграли згодомістотну роль і у виборі тем та сюжетів, і у формуванні світосприйманнямайбутнього письменника з його драматичністю як основною домінантою:рання втрата батька, життя вдалині від матері, завдані війною моральні йматеріальні втрати тощо. Після визволення України від фашистськоїнавали Тютюнник закінчив пятий клас сільської школи і вступив доремісничого училища; працював на заводі імені Малишева у Харкові, вколгоспі, на будівництві Миронівської ДРЕС, на відбудові шахт у Донбасі.Після служби у Військово-Морському Флоті (у Владивостоку), де вчився увечірній школі, вперше пробує писати (російською мовою). Значний впливна формування його літературних смаків, на ставлення до літературноїпраці справив його брат — письменник Григорій Тютюнник. Уже відтодіпоступово формувались характерні прикмети творчої індивідуальностімолодого письменника: постійне невдоволення собою, наполегливі пошукиточного слова — найпотрібнішого, найвиразнішого, — тривале обдумуваннякожного твору (і згодом, досить часто, — попередня, до викладу напапері, «апробація» їх в усних розповідях). Період його літературногоучнівства лишився прихованим від сторонніх очей.
Перша зустріч письменника з читачем (за підписом «ГригорийТютюнник-Ташанский») — оповідання «В сутінки» (рос. мовою: Крестьянка.—1961. — № 5).
Після закінчення Харківського університету (1962) Гр. Тютюнникучителював у вечірній школі на Донбасі. В 1963 — 1964 pp. працює вредакції газети «Літературна Україна», публікує в ній кілька нарисів нарізні теми та перші оповідання: «Дивак», «Рожевий морок», «Кленовийпагін», «Сито, сито...». Молодіжні журнали «Дніпро» та «Зміна» вміщуютьновели «Місячної ночі», «Завязь», «На згарищі», «У сутінки», «Чудасія»,«Смерть кавалера».
Зацікавившись кінематографом, Гр. Тютюнник працює у сценарній майстерніКиївської кіностудії ім. О. Довженка, — створює літературний сценарійза романом Г. Тютюнника «Вир», рецензує твори колег-кінодраматургів тафільми. Переходить на редакторсько-видавничу роботу, а згодом повністювіддається літературній творчості.
1966p. вийшла перша його книжка «Завязь» (вид-во «Молодь»). «Завязь»була однією з тих книжок, які засвідчили новий злет української прози ізробили популярним імя Гр. Тютюнника, воднораз вирізнивши його середтворчої молоді.
Журнал «Дружба народов» відзначив оповідання Гр. Тютюнника як кращі в своїх публікаціях 1967р.
У 1968р. «Литературная газета» оголосила всесоюзний конкурс на кращеоповідання. Гр. Тютюннику було присуджено премію за оповідання«Деревій». Твір дав назву збірці (1969), до якої увійшли повість«Облога» та кілька оповідань.
У 70-ті роки зявляються у пресі — республіканській («Вітчизна»,«Дніпро», «Ранок») та всесоюзній («Дружба народов», «Сельская молодежь»,«Студенческий меридиан») нові твори Гр. Тютюнника. У Талліні виходитьзбірка його оповідань естонською мовою (1974). Журнал «Сельскаямолодежь» у 1979р. (№ 1) повідомляє, що його нагороджено медаллю «Золотеперо» — за багаторічне творче співробітництво. Виходять друком збірки«Батьківські пороги», «Крайнебо» (Київ, 1972, 1975), «Отчие пороги»(Москва, 1975), «Коріння» (Київ, 1978).
Тютюнник перекладав українською мовою твори В. Шукшина: 1978р. увидавництві «Молодь» вийшла збірка оповідань та кіноповістей «Калиначервона»; він перекладав і твори М. Горького («Серце Данко»), І.Соколова-Микитова («Рік у лісі») та ін.
На початку 70-х років Гр. Тютюнник працював у видавництві «Веселка».Серед його продукції — настільна книга-календар для дітей «Дванадцятьмісяців» (1974), у підборі матеріалів до якої виявився його літературнийсмак, мистецька вимогливість, повага до юного читача. Пише він і самтвори для дітей, видає збірки оповідань «Ласочка» (1970), казок «Степоваказка» (1973), які по-новому розкрили талант письменника.
За книги «Климко» (1976) і «Вогник далеко в степу» (1979) ГригоровіТютюннику присуджено республіканську літературну премію ім. ЛесіУкраїнки 1980p.
В останні місяці життя письменник працював над повістю «Житіє Артема Безвіконного».
Не будучи в змозі в усій повноті реалізувати свій талант в атмосферічиновницького диктату над літературою, 6 березня 1980р. Григір Тютюнникпокінчив життя самогубством.
1989р. його творчість була посмертно відзначена Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.