Аналіз сікстинська мадонна

Спавжніс шедевром є сонет «Сікстинська
Мадонна» (1881), викликаний роздумами
Франка над однойменною картиною Рафаеля
»Сікстинська Мадонна»(1516), на якій
поєднано божественне й земне начала, лик
Богородиці з образом босоногої жінки.
Внутрвшній рух цього жіночого образу
підкреслюється тривожними тінями складок
одягу, клубоченням хмар під ногами Мадонни,
її задумливим поглядом, здатністю вмить
спуститися на землю і водночас залишатися
недоступною. Ця багатовимірність і динаміка
Рафаелевого образу Мадонни проливає світло
і на художню картину сонета Франка, овіяного
високим шиллерівським духом: вірою в
пермогу краси, невіддільною для поета від
добра, а відтак божественного начала.
У сонеті Франка жінка втілює красу
мистецтва, творче натхнення, музу. Образ
жінки багатогранний, він асоціюється з
архетипом матері -
символ космічного і земного життя, берегинею
родючості, смерті й воскресіння. Через символ
вічного оновлення земна жінка виростає до
образу матері-діви, чистої й непорочної краси.
….
У Мадонні поет вбачає богиню, «райську
рожу», і, хоч не знайшов для себе богів на
небесах, цій — поклониться, як богині. Краса
мадонни справжня, прекрасна, щира, добра.
Франко боготворить жінку, богиню-матір з
дитиною на руках. Це дійсно гідно поваги.
Художні засоби »Сікстинська
Мадонна»:
Тези й антитези , наприклад, «що не богиня
ти?» , «Так, ти богиня!» ;
епітети «лице небесне» , «райська роже» ;
звертання «Так, ти богиня!» ;
тропи
«I небо і пекло казкою вважати,
Та ти й краса твоя — не казка, ні!» ,
Богів і духів,лиш тебе, богине,
Чтить буде вічно — тут, на полотні.»