Твір на тему значення повісті минулих літ у нашому житті

«Повість минулих літ» - значення творуЛітописання у Київській Русі почалося ще на початку 11 ст., за правління Ярослава Мудрого, який високо цінував культуру, освіту, літературу. 
1073 року зявилося перше Києво-Печерське зведення, в якому було запроваджено опис подій у річній послідовності. Продовжено воно було 1093 року другим Києво-Печерським зведенням, а 1113 р. зявляється «Повість минулих літ». 
Упорядкована була «Повість минулих літ» монахом Нестором, який написав також житія Бориса й Гліба. 
За основу Нестор узяв Києво-Печерське зведення 1093 р., та продовжив його, переробивши деякі епізоди. 
Нестор розповів про напади на Україну, про церковне життя, прагнучи до щирості й обєктивності. У творі наявні й відомості про народне життя, про побут українців, але в меншому обсязі, ніж про політичні події. 
«Повість минулих літ» розпочинається переказом біблійної оповіді про Вавилонське стовпотворіння та про розподіл землі між синами Ноя. За легендою, територія Русі тепер належала потомкам Іафета. 
Окрім біблійних легенд, Нестор подає також опис розселення словянських племен, наводить цікаві відомості про побут хозарів, угорців, обрів та інших племен. Саме з «Повісті минулих літ» відома легенда про заснування Києва братами Києм, Щеком та Хоривом. 
Після переказу легенд дописемної епохи Нестор подає більш документальні відомості: наводить хронологічні межі правління князів, докладно зупиняється на постатях Володимира Великого та Ярослава Мудрого, переповідає військово-політичні події, розмірковує над виникненням назви «Русь». 
Значення «Повісті минулих літ» для подальшого розвитку літератури було надзвичайно важливим. Автор твору, Нестор літописець, зібрав та переказав усі легенди, з яких можна дізнатися про умови виникнення Київської Русі, навів факти, які стосувалися правління князів, відбив обставини життя та побуту словянських племен..