Вічна проблема влади грошей у мистецтві (карпенко-карий СТО ТИСЯЧ)

Кожен із нас хотів би здобути певну матеріальну незалежність та соціальний і сатус. І в цьому, зрештою, немає нічого поганого: що поганого в бажанні людини забезпечити безбідне існування собі та своїй родині? Але питання не лише її бажанні мати гроші, а в тому, яке місце це бажання посідає серед інших людських потреб та прагнень. Чи не виникає дисбалансу між матеріальними та духовними потребами людини, чи не думає часом людина, що матеріальна забезпеченість — головна і єдина запорука щастя? Багатьом із нас варто було б час від часу ставити собі ці питання, аби не розгубити закладене в нас, не зрадити вічні цінності, кружляючи у вирі сучасного життя.
Читаючи твори української літератури, я вкотре переконуюсь у тому, що їхня актуальність не підвладна часові.Так, проблема діалектики матеріального та духовного, проблема деградації людини, проблема влади грошей над людиною порушувалась багатьма письменниками в історії української та світової літератури. Це одна з вічних тем, що не може лишитися поза увагою митців. І на жаль, вопа не виходить з поля зору письменників здебільшого тому, що ця проблема не зникає з людського життя. Кожен історичний час вирішує проблему грошей по-різному. Аскети давніх часів, лихварі, чесні робітники, нужденні селяни, башті правителі та пани, — це не просто персонажі історії та книжок, а цілі прошарки населення, типи людей, які зробили свій вибір.