Твір на тему "Там де пустка замість серця, порятунку вже немає". Будь ласка!!!

*Там де пустка замість серця,порятунку вже немає*
Темі збереження історичної памяті,шанування своєї землі, Батьківщини присвятив поему «Євшан-зілля» МиколаВороний. Узявши за сюжетну основу легенду з Галицько-Волинського літопису проте, як князь Володимир Мономах під час походу взяв у полон сина половецькогохана.Залишив хлопця на чужині, в Києві. Загарну вроду хлопця оточили розкошами й увагою, тому він швидко забув ріднийкрай і батька. Але старий хан журився й плакав за своєю дитиною, не спав, не їві, врешті, спорядив до Києва гудця, який мав пробудити память хлопця,нагадати, де його земля. Але умовляння не діють, навіть пісні (ані про волюполовецьку, ані материна колискова!) не справляють враження на синаполовецького хана.М. Вороний не просто переказує сюжетлегенди, поет творчо переосмислює літописний текст і надає твору особливоліричного й водночас драматичного звучання. Старий посланець, розуміючи, щойого намагання марні, тяжко хилить голову на груди, адже «Там, де пустка замістьсерця, Порятунку вже не буде!..» І лише застосування магічного євшан-зіллязмушують хлопця згадати, хто він є, яке його коріння, де його Батьківщина. Залітописом, юнак, заплакавши, мовив: «Да лучче єсть на своїй землі кістьмилягти, аніж на чужій славному бути». Саме ці слова винесені в епіграф поеми. М.Вороний наголошує, що в оповіді про половецького хлопця є надзвичайно важливепророкування для всіх майбутніх поколінь усіх народів. Таке попередження, нажаль, виявилося не зайвим і для українців, із яких багато хто відцурався йзабув свій край. Скільки розсіяно по світу таких синів половецького хана, що заматеріальними благами загубили віру в духовне, але ж багато і в самій Україні!