Цитатна характеристика головних осіб із поеми "Сто Тисяч"

«…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»;«Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебезагрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко посвоїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там чередапасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситьсяжито: і все то гроші, гроші, гроші…»;«…під боком живе панок Смоквинов, мотається туди й сюди, заложив іпере заложив — видно, що замотався: от-от продасть, або й продадутьземлю… Ай, кусочок же! Двісті п’ятдесят десятин, земля не перепахана,ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»;«Скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю,що мала б відпочить, гони в церкву. Це не по-божому і не по-хазяйськи»;«Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазавчоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»;«Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку!»;«Їдеш день — чия земля? Калитчина! Їдеш два — чия земля? Калитчина! Їдеш три — чия земля? Калитчина!.. Диханіє спирає…«Застав його (Романа) коняку запрягать, то й не запряже: він зараз полізе по книжках, по тих рихметиках шукать, як це робиться»;«Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість»;«…бере і в свого, і в чужого»;«Лупи та дай»;«…робітники та собаки надворі повинні буть»;«Ой Пузирі! Глядіть, щоб не полопалися, а замість вас Калитку розіпре грошового»;«Обікрали… ограбили…Пропала земля Смоковникова!.. Краще смерть, ніж така потеря!»;«Тільки прийдеться платить, то я тебе живого облуплю» (Калитка — Роману);«Тільки ти давай за поросят Пузиреві так, щоб він не продав, дешеводавай, на біса терять гроші: женися на Пузирівні — сам наплодишзавідських свиней»;«Хоч би молились  (робітники), а то стоїш, чухається та шепче собі губами, аби простоять більше без роботи».