Цитаты до образу Максима Ґудзя за твору Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Максим Ґудзь — це ще один яскравий тип трагічної особистості, «пропащоїсили». У дитинстві та юності мав лицарські задатки, прагнув волі,свободи, і, якби не було зруйновано Запорозьку Січ, став би чи не першимв ній. Привабливо, із симпатією письменник змальовує Максима вмолодості. Він був щедро обдарований, відважний, кмітливий, розумний.Свою волелюбну та круту вдачу успадкував від діда. Дід його, запорозькийкозак Мирон Ґудзь, вклав у серце онукові думки про волю і людськусправедливість.

Душа Максима рвалася до енергійного діла, на широкий простір. Уйого крові кипіла воля, прищеплена його славним козацьким родом. Алезамість сили і відваги у його серці оселилось зло: у бійці Максим мігскалічити товариша, пустив покритками кількох дівчат, а згодом почавкрасти і пиячити» аж доки не став отаманом банди. Безумовно, негативнийвідбиток наклало на його вдачу перебування в москалях.

Максим страждав від безглуздої служби-муштри. Коли йомупотрапила до рук «граматка», самотужки опанував азбуку і навчився поцерковних книжках читати. Горілка, до якої Максим звик, вимагала грошей,і він не соромиться грабувати людей, оббирати солдатів. На прикладіжиття Максима Панас Мирний показав, як служба в царській армії нівечитьлюдські душі.

Всякими неправдами Максим збагачується і повертається в селочерез тридцять років з грошима та «заслугами», з жінкою та донькою. ВПісках він звив злодійське гніздо, став ватажком Зграї злочинців, доскладу якої входив і Чщка. Так вольова, порядна людини перетворилась навбивцю. Максимів хутір стає пристановищем грабіжників. Моральнозіпсований солдатчиною, Максим живе єдиною пристрастю — збагаченням. Пролюдську подобу нагадувала лише любов Максима до доньки.