ВІТРЯЧОКВітрячок весело обертався на високому пагорбку, мов горобчик, вимахував крильцями, висвистував свою довгу й одноманітну пісеньку:Я швидесенький Вітряк,обертаюсь так і сяк.І мене ніхто й на митьне посміє зупинить!І раптом Вітрячок зупинився.— Дивно,— проказав він уголос,— що це зі мною трапилося?— Нічого особливого,— озвався поряд дядько Вітер,— просто я ліг на шовкову траву відпочити.— Ти хто такий?— Той, хто допомагає тобі обертатися. Звуся я Вітер.— Не чув про такого! — невдоволено проказав Вітрячок.— До речі, від мене походить і твоє імя: Вітрячок. Правда, схожі?— Та я зараз!.. Та я...— Якщо ти, Вітрячку, збираєшся залякати мене, тоді я змушений буду полетіти геть. А ти служитимеш сідалом для галок і горобців.— Та я... Я, дядьку Вітре, хотів би вибачитися перед вами за свої слова... Перепочили трошки, то, може, продовжимо свою роботу? До того ж у мене навіть пісня нова народилася:Ми — єдина сімя:дядько Вітер і я,і ніхто зупинитьнас не зможе й на мить!З того часу... ПРОДОВЖИТИ РОЗПОВІДЬ

З того часу витрячок и витер завжди булы разом и приносили людям радисть!Надеюсь такое сойдет!!!!:)