Твiр " перед вечерею " .

Перед вечерею
В оселі діда Дуная як у вінку.Лави, стіл, піч, ліжко, божниця – все тут зроблено дідовими руками. Все,окрім ікон, скла та горшків.
В сухий настояний запах лісовихтрав і квітів вплітається вологий аромат нещодавно внесених з льохуяблук. На покуті красується сніп жита. Він затуляє одежу сивих святих наіконах. 
Кленовий мисник переливається полив’янимцвітом полумисків, а біля мисника висить потемніла від років кобза. Вона- відрада старого. 
З світлиці якось боком видибує лелека. Його гордовиту осанку псує опущене вниз підбите крило.
Дідівонук Максим відщипує хліба, простягає птиці. Та з гідністю закидаєназад голову і ковтає їжу так, начебто вона жива і може вирватись.
БабаГанна метушиться біля печі. Вона бережно ставить на стіл великучереп’яну миску з борщем. У ній плавають чорні голівки грибів такраплини олії. Лелека одним оком націлився на гриба, схопив його,підкинув угору, щоб зручніше проковтнути. Дід Дунай ложкою почастувавнечемну птицю. Лелека з презирством до усього роду людського дибає додверей і причаюється біля лави. 
Не встигла господиняпоставити на стіл печеню, як бусол занурює в миску дзьоба, вихоплюєшматок м’яса і проворно відбігає подалі від людей. Дід і хлопчинасміються, баба розводить руками:
- От харцизяка! А ще під святим небом літає. Сідайте вечеряти!