Байки Євгена Гребінка Одну чи дві

ГАЙ ДА СОКИРИ 
БАЙКА Є. ГРЕБІНКИПо Гаю темному туга велика ходить,
Сокири й Топори затіяли войну,
Гай хочуть сплюндрувать і пущі всі пошкодить;
Война ся навела на дерево суму;
Дуби задумались, осики затремтіли,
І клен гнучкий і вяз із лиха вниз нагнувсь.
Аж ось Сокири 
В Гаю забрязкотіли,
І дуб найстарший усміхнувсь. 
«Не бійтесь! — він гукнув,— того я і жахався,
Як з Топорищами сі навісні прийдуть, 
Аж деревяний рід заліза одцурався! 
Без дерева вони самі нас да не втнуть, 
От-то було б... але— нехай йому абищо, 
Якби з Сокирами прийшли і Топорища,
Тогді-то був би нам капут».
І справді, скілько тут Сокири ні бряжчали, 
Ні дубчика, ні липки не стяли
І тільки де-не-де що кору пописали 
Да і додому з тим пішли.