Твір-роздум "Моє ставлення до Павлуся"до оповідання Скарб ( 10речень)

В родині Павлуся усього було доволі, а Павлуся його рідні увесь часпестили і шанували. Вони виконували всі його бажання, не давали йволосинці з нього впасти. І виріс Павлусь опецькуватим гладким парубком зніжними і білими руками, які ніколи не знали труду. Якось Павлусь середночі захотів меду, і щоб задовольнити його бажання, мати оббігала всесело, щоб знайти хоч трохи, ледве випросила скриньку меду, прибігладодому, а Павлусь вже заснув. Саме через цю нічну біготню мати захворілата скоро її не стало. Невдовзі помер і батько Павлуся, але у життіхлопця нічого не змінилося, бо за ним стали доглядати наймичка танаймит. Багатство так і йшло до Павлуся – у господарстві лад, прибутокзростає, навіть шинок відкрили з лавкою. Павлусь увесь час тільки спитьта їсть, навіть повернутися з боку набік йому ліньки, навіть навечорниці йти не хочеться. Якось на свята сільські парубки забиралися піти пошукати скарб тазапропонували і Павлусеві до їх приєднатися. Але той лише відмахнувсявіх товаришів та сказав, що щастя не треба шукати, бо якщо Бог дасть, токине його навіть у вікно. А хлопці так нічого і не знайшли, окрімдохлого тхору. Тоді вони жартома вкинули його у вікно Павлусевої хати.Але й тут щастя не оминуло парубка, бо з того тхору висипалося багатодукатів. На це Павлусь відреагував спокійно і сказав, що так воно істалося, що Бог закинув йому у вікно ще більше щастя. Везло Павлусю і вподальшому житті – знайшлася гарна дівчина, вони одружилися, у нихнародилися гарні дітки і жили вони в злагоді і добробуті.