Реферат на тему "що мене найбільше вразило в повісті М. Вінграновського "Сіроманець""
Вінграновський Микола Степанович - поет, прозаїк, сценарист, кінорежисер, кіноактор. Народився 7 листопада 1936 року в м. Первомайську на Миколаївщині.М.Вінграновський прийшов у поезію так, як приходять великі майстри.Перші публікації М.Вінграновського (як поет він дебютував у 1957 р.)стали фактом народження поета, без досягнень творчості якого українськийлітературний процес нагадував би книгу з вирваними з неї сторінками, дезавязуються важливі лінії сюжету. Говорячи про поезіюМ.Вінграновського треба сказати, що це поезія серця і водночас поезіядумки. В ній домінують почуття та настрої душі. Своєрідність іпринадність поетичного словника М.Вінграновського визначає щедрістьфілологічної культури, глибокий інтерес поета до народної мови.М.Вінграновський творить свій особливий колорит, у якому багатствопроявів життя, багатобарвність і багатозвучність світу. Вукраїнській поезії радянського часу було небагато перших поетичнихзбірок, які б знаменували собою появу яскравих індивідуальностей. Середних збірка М.Вінграновського "Атомні прелюди" - книга, з якоюповязується не тільки поява нового імені, але й цілого напрямку врозвитку поезії. Часові інтервали між збірками М.Вінграновськогозначно більші, ніж у інших поетів. Друга збірка поета "Сто поезій"зявилася у світ тільки через пять років після "Атомних прелюдів" в1967 році, третя -"Поезії" (вибране з двох попередніх і нові вірші) - зінтервалом в чотири роки (1971). Після неї через сім років вийшла книжка"На срібнім березі" (1977), ще через чотири роки - "Київ" (1982).Найкоротшою буде відстань - два роки - до прекрасної, хоч і мініатюрноїза обсягом книжечки "Губами теплими і оком золотим" (1984). Узбірках "Сто поезій", "На срібнім березі", "Губами теплими і окомзолотим" виявились психологічна глибина поезії М.Вінграновського,злиття лірики громадянської та інтимної, самобутність поетичної форми.Основна тема творчості - історична доля народу, тривога за майбутнєлюдства в звязку з загрозою термоядерної війни. Для героя лірикиМ.Вінграновського характерні відчуття внутрішньої свободи, розкутістьдумки, бажання взяти на себе відповідальність за все, що відбувається усвіті. У формі складних ліричних асоціацій і алегорій поет утверджуєдумку про неминучість оновлення суспільного буття, про перемогурозумного, справедливого й доброго в людській душі і взаєминах людей(вірші "Величальна народові", "Прелюд №13", "Український прелюд"). Вбагатьох віршах М.Вінграновський показує природу в її вільностихійних ітривожних виявах, вічний рух і мінливість. Критика відзначалатяжіння М.Вінграновського до широких філософських узагальнень узображенні історії й сучасності, гуманістичний пафос, чіткістьгромадянської позиції, стильове новаторство і, водночас, певнуускладненість метафор, надмір алегорій тощо. ЛірикаМ.Вінграновського різноманітна за жанрами і віршовими формами. Цекласичні сонет і елегія, медитація, навіть романс і станси. Є в ньогозразки японського хоку, вірші, написані гекзаметром, античним елегійнимдистихом. Але переважно він творить власну ліричну форму, основа якої -народописна традиція ї досвід сучасної лірики. М.Вінграновськийактивно працював і в прозі. Повісті "Сіроманець" (1977), "У глибинідощів" (1979), "Літо на Десні" (1983), оповідання "Гусенятко"(1978),"Низенько повязана" (1985) та інші позначені тими ж рисами, що й поезія: високою духовністю, широким спектром емоцій. Багатоплановістьобразів, елементи казковості, фантастики, гумор дозволяютьМ.Вінграновському творити дивний, прекрасний світ, у якому живуть іспівпрацюють людина і одухотворена природа. .
