Аналіз сонета Франка "Сікстинська Мадонна"

Спавжніс шедевром є сонет "Сікстинська Мадонна"(1881), 
викликаний роздумами Франка над однойменною картиною Рафаеля 
 "Сікстинська Мадонна"(1516), на якій поєднано божественне й земне 
начала, лик Богородиці з образом босоногої жінки. Внутрвшній рух цього 
жіночого образу підкреслюється тривожними тінями складок одягу, 
клубоченням хмар під ногами Мадонни, її задумливим поглядом, здатністю 
вмить спуститися на землю і водночас залишатися недоступною. Ця 
багатовимірність і динаміка Рафаелевого образу Мадонни проливає світло і
на художню картину сонета Франка, овіяного високим шиллерівським духом:
вірою в пермогу краси, невіддільною для поета від добра, а відтак 
божественного начала.
  У сонеті Франка жінка втілює красу мистецтва, творче натхнення, 
музу. Образ жінки багатогранний, він асоціюється з архетипом матері - 
символ космічного і земного життя, берегинею родючості, смерті й 
воскресіння. Через символ вічного оновлення земна жінка виростає до 
образу матері-діви, чистої й непорочної краси.