Написати твір краса моєї батьківщини

Наша батьківщина – це й люди, які нас оточують уповсякденному житті. Люди, які народилися в одному краї, завжди якосьближче друг до друга, завжди краще зможуть зрозуміти один одного, їмлегше знайти загальну мову й стать друзями. Тому, напевно, що в них єодна загальне – та країна, у якій вони народилися, а це вже багато! Чине тому люди, оказавшиеся в іншій країні, бувають так щиро ради зустрітиземляка – будь-якого, нехай далі зовсім незнайомої людини з рідноїкраїни, рідного міста, рідних місць. Але в кожного з нас є свій ріднийкуточок – своя маленька батьківщина. Це те місто, селище або село,та вулиця й той будинок, де ми народилися, де зробили свої перші кроки,сказали перше слово, довідалися перші радості й перші образи. Можливо,ставши старше, ми зможемо більш глибоко оцінити, зрозуміти я полюбитинашу більшу батьківщину, нашу країну. Хоча в глибині серця, звичайно ж,кожний з нас уже випробовує щиру любов до своєї країни. Але меніздається, що зараз нам набагато ближче, дорожче й зрозуміліше саме нашамаленька батьківщина – будинок наших батьків, бабусь, дідусів. Думаючипро цю батьківщину, ми думаємо про саме раннє дитинство. І в ці хвилини язгадую мамині руки, які допомагали мені міцніше стояти на ногах;знайомий і неповторний захід бабусиних пиріжків, тільки що вийнятих ізгрубки; колискові пісні й загадкові й цікаві дитячі казки.Я згадую маленьке грайливе кошеня в нашому дворі, з яким я радіснограла. Ніжні, теплі почуття прокидаються в моєму серці, коли я дивлюсяна дерева, які в дитинстві ми з родителями висаджували біля будинку