Чому тараса шевченка вважають духовним батьком нації

Чималонаших співвітчизників прославило імя України своєю творчою працею як урідній землі, так і по всьому світу. Та є серед українців постатті,велич яких не може поміститись у рамки національного буття — постаттісвітового, планетарного маштабу, що є скарбом усієї людськоїцивілізації. Їх називають пророками, велетами духу, людьми, народженимизгори, тими, що отримали найвище Боже одкровення. Українців, у періодїхнього національного самоствердження, Господь обдарував декількомавелетами — це Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка та митрополитАндрей Шептицький. Щобусвідомити, ким є для українців Тарас Шевченко, достатньо лишепригадати, що в кінці XIX та в першій половині XX століть і на Сході іна Заході України, на еміґрації та численних поселеннях, практично вкожній українській хаті — чи то хаті селянина, чи робітника, числужбовця, або ж інтелігента на найпочеснішому місці, поряд з образамиГоспода Бога і святих, обовязково, вбраний вишиваними рушниками,знаходився портрет великого Кобзаря. У неділю, зібравши велику сімю,батько шанобливо і урочисто нарівні зі Святим Письмом читав “Кобзаря”Тараса Шевченка.Відразу після смерті поета в українському народі починаєтьсявитворюватись правдивий культ (в доброму розумінні цього слова)національного пророка. Подібно до Мойсея, Тарас Шевченко із затурканихселян, що почали перетворюватись на аморфну етнічну масу і втрачатирозуміння своєї ідентичності, сформував свідому європейську націю; вінвказав чіткий та зрозумілий для кожного українця орієнтир: “В своїй хаті — своя правда, і сила, і воля”. І не дарма великий Каменяр написав про Шевченка: “Вінбув сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком істав велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказавнові свіжі й вільні шляхи професорам та книжним ученим”. В історії України ще не було людини, що зробила б такий велетенськийвплив на уми і серця своїх співвітчизників. Він не був політиком, та найого ідеях сформувались і зросли чимало громадських організацій іпартій. Він не був полководцем, але його слово змобілізувало сотніполків, дивізій, цілі армії, підняло до збройної боротьби мільйониукраїнців, здобуло не одну визначну перемогу на полі бою. Він не бувдипломатом, проте широта його поглядів, вклад у світову літературу тамистецтво, а головне світоглядні ідеї загальнолюдських братерства талюбові, що базувались на християнських цінностях, здобули для України таукраїнців належне визнання та пошану серед світової спільноти. Він небув проповідником, та своєю щирою вірою в Бога, дитячою відданістюТворцеві, гарячими віршами-молитвами вберіг обидві українські Церкви: наСході — від безслідного розчинення в Церкві московській, на Заході —від латинізації. Він не народився пророком і зовсім не прагнув ним бути,але за Божим провидінням ним став і вивів свій народ з “єгипетського”ярма, хоча сам так і не побачив землі обіцяної.