Чому людині потрібне місце під сонцем? ( твір- роздум) будьласка

В останні роки серед моїходнолітків укорінився вираз «місце під сонцем». Це не нова фраза, ранішеми використовували її на уроках біології, характеризуючи представниківрослинного світу. Ніколи не думала, що доведеться вживати її стосовнолюдей. Економічна нестабільність нашого суспільства призвела до спадувиробництва. Мої батьки опинилися без роботи: мама — внаслідокскорочення, тато — внаслідок неповного робочого тижня на заводі. Власне,тато працює, але три дні на тиждень, а то і того менше, не одержуючипри цьому заробітної плати.
Дехто з учителів, настроєних дуже песимістично, стверджує, що у нашого покоління немає майбутнього.Я категорично заперечую це судження. Справа в тому, що у нас є правона освіту, а це вже немало. Більше того, є закон про обов’язкову середнюосвіту. А форму її здобуття — обирай сам. Хочеш — денну, а не хочеш —вчись заочно або увечері. До того ж, можна скласти іспити екстерном.Наше покоління має рису, відмінну від попередніх поколінь. Мипрагнемо вчитись. Це мета кожного свідомого учня. Усі ми розуміємо, щобез освіти ми нікому не потрібні. Навіть неважливо і те, який диплом тиматимеш, фахівець ти в даному профілі чи ні. Найголовніше — папірець.Прикро, що чим важче ми живемо, тим більше необхідно папірців: заяв,пояснювальних, службових. У деяких горе-керівників, виявляється,папірець став важливішим за людину. А звідси — знівечені долі. Хотілосьби, щоб стало навпаки. Адже кожна людина така неповторна, у кожного знас свої нахили, свої уподобання. Учителі говорять, що кожна дитинаталановита. То чи не краще розвивати свої здібності і знайти свій шлях ужитті, аніж шукати місце під сонцем?Упевнена, що більшість моїх ровесників хоче жити безбідно ікомфортно. Проте не думаю, що хтось обере собі принизливий спосібдосягнення цього.Мало бути багатим. Хотілось би при цьому жити з високо піднятоюголовою і не ховати від людей очі. Я за чесний бізнес. За те щоб досягтив житті якомога більше тільки чесними засобами. Ще не знаю, якупрофесію оберу, проте хочу бути фахівцем високого класу, хочу, щоб домоєї думки прислухалися, зі мною радились як із професіоналом.Навіть якщо обраний фах буде не до вподоби — я це не тільки переживу,а намагатимусь удосконалювати свої знання; думаю, що будь-яку справузавжди виконуватиму чесно. Це мій принцип.А поки що моя найважливіша справа — навчання. Саме від успішностізалежатиме вибір вищого навчального закладу. Сподіваюсь, що вибір будеза мною і я зроблю його правильно.