Твір на тему: " Осінь сумна та від її щедрості весело"

Веселе літо згасло. Вересень зробивсяповноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лишевдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочиваютьпісля виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавийурожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частішезатягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ. 

Ліс стоїть сумний імовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведетьсягеть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілкихуртовині. 

Повільно кружляє вповітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще незазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункіопеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобинаобвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчикамиздається вкритим тендітним оксамитом. 

Нещодавно зеленатрава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне колозапізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлівідлітають у вирій і сумно курличуть. 

У такі дні на якусьмить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людськогоіснування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, якуоспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.