Ставлячи слова, що в дужках, у потрібному відмінку. Ліс. Він зачаровує оксамитовим килимом моху, (прозорість) і (незворотність) повітря, неповторною (краса). Струнка береза у своєму (одвічне срібло) вітально змахує (шовкова хустина), сосна спроквола погойдує (міцне гілля). А плакуча верба водограйно струменить (зелена коса). Вона немов просить з (радість) і (печаль), (гостиність) і (лагідність), явленою в мінливому поклоні: зайди у тінь мою,спочинь!

Ліс. Він зачаровує оксамитовим килимом моху, прозорістю і незворотністю повітря, неповторною красою. Струнка береза у своєму одвічному сріблі вітально змахує шовковою хустиною, сосна спроквола погойдує міцним гіллям. А плакуча верба водограйно струменить зеленою косою. Вона немов просить з радістю і печаллю, гостинністю і лагідністю, явленою в мінливому поклоні: зайди у тінь мою,спочинь!