Ребята помогите пожалуйста твір роздум на тему: Чи готові ви для вибору життевого шляху, що при цьому важаєте головним.
.Скоро в нашому учнівському житті настане переломний момент: ми закінчимошколу й розлетимося хто куди. Тому вже сьогодні кожен із моїходнокласників задумується над вибором життєвого шляху. Ще б пак! Залежновід того, яку путь обере людина, буде визначена її подальша доля.
Роздуми про власне майбутнє — це роздуми, де навчатися іпрацювати. Це вибір певної лінії поведінки, вибір життєвих принципів,визначення особистої системи цінностей... Знаю точно: я хочу бутиЛюдиною. Так, саме Людиною у високому розумінні цього слова. Важко бутищирим, відвертим, порядним з іншими людьми, водночас не забуваючи й провласну індивідуальність та інтереси, вважатися хорошим другом, справжнімфахівцем в обраній професії тощо непросто. Значно легше жити, так бимовити, навмання, йти в "нікуди": сьогодні мені добре, а завтра хочтрава не рости. Образив людину? Нічого, переживе. Засмутив батьків?Якось обійдеться. Зійшов на криву стежку в житті? Так живемо ж один раз!Ні,таке ставлення до життя мені здається поверховим, егоїстичним табезперспективним. Тільки любов до рідних та друзів, дотримання нормморалі може бути запорукою успіху.
Що ж до професії, то найбільше мене цікавить робота з людьми.Цей вид діяльності передбачає щоденне спілкування з широким колом чи тоучнів, чи то пацієнтів (залежно від фаху). Розумію, щоб давати іншимякісь поради, фундаментальні знання, вказівки, треба довго й наполегливовчитися, і я готовий до цього. Досі памятаю прочитану в дитинствіповість Григорія Усача "Металіст з 9-Б". Герой твору вирішує статилікарем, як його батько, що присвятив усе своє життя рятуваннюпацієнтів. Хлопець робить вибір усупереч тиску упереджениходнокласників, дітей доволі забезпечених батьків. Ці учні цинічноповодяться, не думають про майбутнє, бо впевнені, що батьки все зроблятьза них, улаштують куди-небудь. То чи варто хвилюватися?
Головний герой, серйозно налаштований обрати правильний життєвийшлях, разюче виділяється на фоні розпещених та самовпевнениходнолітків, чим викликає симпатію читачів. Я хочу так само спокійно йупевнено йти до мети, не зважаючи на труднощі, цинізм непорядних людей.Буду наполегливим, адже я переконаний у правильності обраного шляху.
Хотілося б, щоб я й усі мої однокласники досягли того, про щомріємо. Дуже добре, що мрії ці різні, несхожі одна на одну, тим цікавішебуде спостерігати, як кожен із нас прокладатиме свою життєву стежку.
Я визначився з планами на майбутнє, почуваю себе спокійним і сповненим сил, аби утілювати ці задуми в життя.
