Твир переказ полианськый князь

Мабуть,не кожен з насвідчуває свою причетність до історії. Зазвичай сучасність з її повсякденнимиклопотами та турботами сприймається нами як єдина можлива реальність. Іншу намважко уявити. Проте народна творчість зберігає багато пісень, легенд, дум прогероїв, родоначальників, вождів і їхні подвиги та славні походи. Фольклорпоєднав далеку минувшину і сьогодення. Час стирає тонку межу між міфічним таісторичним, і напівлегендарні або взагалі вигадані герої через багато столітьперетворюються на видатні історичні постаті, яким іноді приписують участь уреальних історичних подіях.Допереліку такихосіб належить Кий, полянський князь, про якого вперше згадується у «Повістівременних літ». На початку XII століття києво-печерський чернець Нестор, авторцього літопису, розповів про заснування трьома братами Києм, Хоривом і Щеком таїхньою сестрою Либіддю міста Києва. Відомості про засновників він, головнимчином, запозичив із народних переказів та легенд. Саме тому історична наукадругої половини XIX – початку XX століть не сприймала всерйоз факти, викладеніу літописі. Поширилася думка, що вони – вигадка давньоруського книжника. Протепізніші археологічні дослідження спростували попередні ствердження істориків.Під час розкопок на київських пагорбах, які ототожнюють з міфічними горамитрьох братів, вчені віднайшли залишки східнослов’янської культури кінця V-VIстоліть. Вважають що міські поселення спочатку з’явились на горі Кия, а потімпоширились на територію сучасної Старокиївської гори. Своє ім’я місто отрималона честь старшого з легендарних братів – Кия.Отже,археологічні дослідженнядовели, що літописний переказ є правдивою розповіддю давніх історичних процесівзаснування та розвитку Київського городища. Літописний переказ містить і цікавівідомості і про самого Кия, який очолював племена полян. Відомо, що князьвідвідував Константинополь, де «прийняв велику честь від царя», потім намагавсяутвердитися на Дунаї. Він навіть спорудив там невелике містечко Києвець, алепісля нетривалого володарювання був змушений знову повернутися звідти до Києва.Намагаючись якомога більше дізнатися про князя Кия, вчені дослідили багатолітературних джерел: давньоруський та західнослов’янський епоси, пам’яткивірменської, візантійської та скандинавської літератур, свідчення Йордана (готськогоісторика VI сторіччя). Завдяки цим дослідженням стають відомі основні фактибіографії князя. Кий заснував своє місто у молоді літа, а Константинопольвідвідав вже у достатньо зрілому віці. Уклавши там угоду з візантійським царемЮліаном, спробував заволодіти Подунав’ям, але зазнав поразки і був змушенийповернутися до Києва, де пройшли останні роки його життя.Черезтриста років вісторії з’явиться київський князь Аскольд. Досі залишається загадкою, чомуНестор-літописець не згадує у своєму творі про інших правителів Києва. Відомолише те, що після смерті Кия містом правили князі полянської династії, до якоїналежав і Аскольд.Історичніджерела, на жаль, не зберегли докладних свідоцтв про постать Кия. Але їїусе ж.таки можна уявити, якщо проаналізувати деякі факти з біографії князя.Вчені дійшли висновку, що Кий заснував місто у молоді роки. Крім того, відомо,що на цей час він уже очолював союз полянських племен. Такі відомостікрасномовно свідчать про те, що князю, безсумнівно, були притаманні мудрість,сильна воля, рішучість, дієвість, поміркованість вчинків. Архео’ логивизначили, що перші міські поселення Києва були обнесені кріпосними спорудами інагадували фортецю. Отже, правитель міста опікувався спокоєм та добробутомсвоїх громадян, дбав про захист своїх володінь. Напевне, Кий мав честолюбнувдачу. Про це свідчить його відвідування Константинополя та намагання підкоритисобі землі Подунав’я. Князь прагнув заявити про себе як про значного політика імогутнього завойовника.