Українська література
Художні засоби балади тополяТополя. По діброві вітер виє,Гуляє по полю,Край дороги гне тополюДо самого долу.Стан високий, лист широкийМарне зеленіє.Кругом поле, як те мореШироке, синіє.Чумак іде, подивитьсяТа й голову схилить,Чабан вранці з сопілкоюСяде на могилі,Подивиться — серце ниє:Кругом ні билини.Одна, Одна, як сиротаНа чужині, гине!Хто ж викохав тонку, гнучкуВ степу погибати?Постривайте — все розкажу.Слухайте ж, дівчата!Полюбила чорнобриваКозака дівчина.Полюбила — не спинила:Пішов — та й загинув... Якби знала, що покине, —уло б не любила; Якби знала, що загине, —Було б не пустила;Якби знала — не ходила бПізно за водою,Не стояла б до півночіЗ милим під вербою.Якби знала!..І то лихо —Попереду знати,Що нам в світі зустрінеться.Не знайте, дівчата!Не питайте свою долю!..Само серце знає,Кого любить.ехай вяне, оки закопають, о не довго, чорнобриві, Карі оченята,Біле личко червоніє —Не довго, дівчата!До полудня, та й завяне,Брови полиняють.Кохайтеся ж, любітеся,Як серденько знає.Защебече соловейкоВ лузі на калині,Заспіває козаченько,Ходя по долині.Виспівує, поки вийдеЧорнобрива з хати,А він її запитає,Чи не била мати.Стануть собі, обіймуться —Співа соловейко;Послухають, розійдуться,Обоє раденькі...Ніхто того не побачить,Ніхто не спитає:«Де ти була, що робила?»Сама собі знає...Любилася, кохалася,А серденько мліло —Чуло серце недоленьку,Сказати не вміло.Не сказало — осталася,День і ніч воркує, .Як голубка без голуба,А ніхто не чує...Не щебече соловейкоВ лузі над водою,Не співає чорнобрива,Стоя під вербою,Не співає — сиротоюБілим світом нудить:Без милого батько, мати —Як чужії люди,Без милого сонце світить —Як ворог сміється,Без милого скрізь могила...А серденько бється.Минув і рік, минув другий —Козака немає;Сохне вона, як квіточка;Мати не питає:«Чого вянеш, моя доню?»Стара не спитала,За сивого, багатогоТихенько єднала.«Іди, доню, — каже мати, —Не вік дівувати!Він багатий, одинокий —Будеш панувати».«Не хочу я панувати,Не піду я, мамо!Рушниками, що придбала,Спусти мене в яму.Нехай попи заспівають,А дружки заплачуть,Легше, мамо, в труні лежать,іж його побачить».Не слухала стара мати,Робила, що знала, —Дивилася чорнобрива,Сохла і мовчала.Пішла вночі до ворожки,Щоб поворожити,Чи довго їй одинокійНа сім світі жити?..«Бабусенько, голубонько,Серце моє, ненько,Скажи мені щиру правду,Де милий-серденько?Чи жив-здоров, чи він любить?Чи забув-покинув?Скажи ж мені, де мій милий?Край світа полину!Бабусенько, голубонько!Скажи, бо [ти] знаєш...Мене мати хоче датиЗа старого заміж.Любить його, моя сиза,Серце не навчити!Пішла б же я утопилась —Жаль душу згубити...Коли не жив чорнобривий,Зроби, моя пташко!Щоб додому не вернулась...Тяжко мені, тяжко!Там старий жде з старостами...Скажи ж мою долю».«Добре, доню! Спочинь трошки.Чини ж мою волю.Сама колись дівувала —Теє лихо знаю;Минулося — навчилася:Людям помагаю.Твою долю, моя доню! Позаторік знала,Позаторік і зіллячкаДля того придбала».Пішла стара, мов каламарДостала з полиці.«Ось на тобі сього дива.Піди до криниці.Поки півні не співали,Умийся водою,Випий трошки сього зілля —Все лихо загоїть.Випєш — біжи якомога;Що б там не кричало,Не оглянься, поки станешАж там, де прощалась.Одпочинеш; а як станеМісяць серед неба,Випий ще раз; не приїде —Втретє випить треба.За перший раз, як за той рік,Будеш ти такою;А за другий — серед степуТупне кінь ногою, —Коли живий козаченько,То зараз прибуде...А за третій, моя доню!Не питай, що буде...Та ще, чуєш, не хрестися —Бо все піде в воду...Тепер же йди, подивисяНа торішню вроду».Взяла зілля, поклонилась:«Спасибі, бабусю!»Вийшла з хати — чи йти, чи ні?.«Ні! Вже не вернуся!»Прийшла... Вмилась, напилася,Тихо усміхнулась,Вдруге, втретє напиласяІ не оглянулась.Полетіла, мов на крилах,Серед степу пала,Пала, стала, заплакалаІ... і заспівала:«Плавай, плавай, лебедонько!По синьому морю —Рости, рости, тополенько!Все вгору та вгору,Рости гнучка та висока,До самої хмари,Спитай Бога, чи діжду я,Чи не діжду пари?Рости, рости, подивисяЗа синєє море:По тім боці — моя доля,По сім боці — горе.Там десь милий, чорнобривийСпіває, гуляє,А я плачу, літа трачу,Його виглядаю.Скажи йому, моє серце!Що сміються люди,Скажи йому, що загину,Коли не прибуде!Сама хоче мене матиВ землю заховати...А хто ж її головонькуБуде доглядати?Хто догляне, розпитає,На старість поможе?Мамо моя!.. Доле моя!..Боже милий, Боже!..Подивися, тополенько!Як нема — заплачеш,До схід сонця, ранісінько,Щоб ніхто не бачив...Рости ж, серце-тополенько,Все вгору та вгору;лавай, плавай, лебедонько! По синьому морю».Отак тая чорнобриваПлакала, співала...І на диво серед поляТополею стала.По діброві вітер виє,Гуляє по полю,Край дороги гне тополюДо самого долу.
